ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ

Історія Придніпровської залізниці

15 листопада 1873 року в житті старого Катеринослава відбулася важлива подія: було відкрито для вантажного та пасажирського руху першу дільницю майбутньої Катерининської залізниці - Лозова-Олександрівськ (зараз Запоріжжя) з відгалуженням на Катеринослав, загальною протяжністю 208 верст. З цього дня губернське місто півдня Російської імперії завдяки сталевій магістралі отримало вихід на північ до вже діючих на той час мереж залізниць.

Видатний громадський діяч Катеринослава Олександр Поль довів необхідність будівництва залізниці. Інженер-будівельник Валеріан Титов та перший начальник мостобудівників Микола Белелюбський, а також інженер Володимир Березін очолили багатотисячну армію робітників, зусиллями яких було закладено міцний фундамент розвитку Катерининської - Придніпровської залізниці та Придніпровського краю в цілому. З введенням в експлуатацію нових дільниць обсяг перевезень різко зростав і в 1880 році становив 677 тис. пасажирів та 23 млн. 103 тис. пудів вантажу. Основними видами вантажу були ліс, хліб, вугілля, камінь, які надходили в Севастопольський порт і далі за кордон, а також овочі та сіль.

Будівництво Криворізької залізниці (1881 р., зараз Криворізька дирекція залізничних перевезень) забезпечило тісний зв'язок Криворізьких залізорудних родовищ із вугільними шахтами Донбасу і центральними районами країни.

Залізниця проходила територіями Харківської, Херсонської, Тавричеської та Катерининської губерній, Області війська Донського. Поєднувала Донецький вугільний басейн із Криворіжжям та Південно-Західним краєм. Сприяла розвитку паливно-металургійної бази на Півдні Росії, забезпечувала вивіз вугляр та залізної руди на внутрішній та зовнішній ринки. Основні лінії: Ростов-на-Дону - Горлівка (рух відкрито у 1869 р.); Дебальцеве - Звєрєво та Дебальцеве - Маріуполь (1882 р.); Ясинувата - Синельникове - Катеринослав - Долинська (1884 р.); Довгінцево - Верховцево, Дебальцеве - Міллерові та Чаплине - Бердянськ (1898 р.); Дебальцеве - Куп'янськ (1901 р.); Довгінцево - Волноваха (1904 р.). У 1913 р. довжина залізниці складала2827 верст. Залізниця виконувала найвищий у Росії на початку 20 століття вантажообіг - біля 390 млрд. пудо-верст, та перевозила до 12 млн. пасажирів. Чистий прибуток складав до 10% від основного капіталу. На залізниці було побудовано багато штучних споруд, у тому числі й 15-типрогінний двоярусний поєднаний міст через Дніпро у Катеринослава та 5-типрогінний металевий міст через Інгулець, відкрито 18 училищ, кілька лікарень. У рухомому складі було 1259 паровозів, 37072 товарних та 995 пасажирських вагонів. Ремонт та обслуговування проводились у залізничних майстернях у Катеринославі (найкрупніші у Росії), на станціях Ясинувата, Авдіівка, Дебальцеве та ін.

У 1905-07 рр. робочі залізниці брали участь у створенні Люботинської республіки. У травні 1918 р. залізниця передана Народному комісаріату шляхів сполучень. Станом на початок 1991 р. лінії залізниці знаходяться у складі Донецької, Одеської, Придніпровської, Південно-Західної, Південної залізниць.

Сьогодні Придніпровська залізниця - це сучасне ринкове підприємство, яке прагне повністю відповідати вимогам часу. На залізниці перевозиться більше 227 млн. тонн вантажів та більше 90 млн. пасажирів.